главная - история - политика - языки - ислам - туризм и отдых - заказ тура - атлас - библиотека - каталог сайтов - фотогалереи - обои - прогноз погоды - музыка и кино - купить книгу - сувениры - поиск - рассылка
Алжир - Афганистан - Бахрейн - Египет - Израиль - Иордания - Ирак - Иран - Йемен - Катар - Кипр - Кувейт - Ливан - Ливия - Марокко - ОАЭ - Оман - Палестина - Саудовская Аравия - Сирия - Тунис - Турция

СРЕДНЕВЕКОВЫЙ ВОСТОК

ЗАХІДНА АЗІЯ ТА ПІВНІЧНА АФРИКА В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

 

  Західна Азія охоплює території Ірану, Месопотамії (Іраку), Східного Середземномор'я, Малої Азії (Анатолії) та Аравійського півострова. Разом із Північною Африкою ці терени стали батьківщиною найдавніших людських цивілізацій (Єгипет, Дворіччя) і являли собою строкатий конгломерат різноманітних географічних регіонів, етнополітичних утворень, соціально-економічних та культурних структур. Однак ще в епоху давнини значна частина їх неодноразово об'єднувалась у складі Ассирійського та Нововавилонського царств, перської імперії Ахеменідів, потім під владою Александра Македонського, внаслідок чого через елліністичну, а пізніше - римську експансію все відчутнішим ставав тут вплив західних культурно-цивілізаційних надбань. Саме тоді з'явилося поняття Близького Сходу, який був для Європи “близьким” не лише географічно, а й цивілізаційно. Унікальний для регіону вплив європейської культури, майже не притаманний для решти країн Азії та Африки доколоніальної доби, залишався в регіоні й надалі, але його масштаби в епоху середньовіччя були значно скромнішими.

Початок середньовіччя в Західній Азії ознаменувався крахом останніх залишків еллінізму та перемогою східних цивілізаційних принципів, форпостом яких стала перська імперія Сасанідів. Проте основною цивілізаційною домінантою, що остаточно об'єднала близькосхідні народи в єдиний суперетнос, став іслам. Завдяки арабо-мусульманським, тюркським і турецьким завоюванням всі ці території перетворилися на певну спільноту - ісламський світ, цивілізаційні протуберанці якого поширилися з часом на Судан, Індію, Індонезію, Середню Азію та Східну Європу.

Близькосхідний суперетнос вирізняла висока політизація релігій і водночас релігійний, навіть сакральний характер влади, висока централізація і жорсткість розгалужених управлінських структур. Більшого поширення в регіоні набули приватна власність і рабство (на засадах тієї ж приватної власності). Причому, на відміну від держав китайсько-конфуціанського типу (не кажучи вже про індусо-буддійські), багатство на Близькому Сході завжди користувалося повагою і цінувалося, але суттєвою компенсацією цих “західницьких” особливостей залишилося необмежене, унікальне навіть для Сходу всесилля влади, сувора регламентація державою всіх людських взаємостосунків, жорстка обрядово-етична дисципліна, структурно-державницький консерватизм, релігійна нетерпимість, тотальна “рівноправність” усіх підданих у плані абсолютного безсилля перед правителем. До цього треба додати високий ступінь імперської мілітаризації всіх близькосхідних суспільств і хронічно-тотальну корумпованість будь-якого державного апарату, що випливала із престижності багатства в суспільстві та всесилля чиновництва. Таким всевладним чиновництво було ще тільки в Китаї, але там його “апетити” обмежувала конфуціанська етика (престижність праці та здобутої цією працею власності, потяг до суспільної гармонії, пропаганда ідей особистого самовдосконалення тощо). Близький Схід такої етики не знав, тому після краху залишків еллінізму хабар (“бакшиш”) став майже узаконеним елементом функціонування чиновницького апарату.

Склавшись у середні віки, близькосхідний суперетнос проявив себе надзвичайно агресивним, войовничим та експансіоністським культурно-господарським і політичним конгломератом, який протягом середньовіччя постійно розширював власний географічний ареал, втягуючи в орбіту своїх цивілізаційних принципів нові території, але його серцевиною залишалися Західна Азія та Північна Африка, які навіть політично іноді з'єднувалися в єдину державу. Це змушує розглядати історію Близького Сходу як єдину спільноту (полікультурну, поліетнічну, багатоукладну, різноманітну всередині, але спільноту) на фоні інших суперцивілізацій Сходу.

В. А. Рубель ІСТОРІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СХОДУ
Київ. Видавництво Либідь. 1997.

|ГЛАВНАЯ СТРАН�ЦА САЙТА БЛ�ЖН�Й ВОСТОК|